Автостопом по Європі 2011 (01 - 25 серпня). Роттердам. День 10 і чуть 11-го.

Перебування в Роттердамі нічим особливим не відзначилося, але без всяких цікавих ситуацій не обійшлось.
Коли в першу ніч сиділи, нам зразу сказали, шо в Голандії час летить дуже швидко. Ти навіть не помічаєш, як проходить день. А там тиждень, місяць, рік…. Отак там народ і живе вже по декілька років.
 
Так само і нам пройшов цей час. Ми планували переночувати і їхати далі, але не так сталось, як гадалось і зависли ми там ше на одну нічку.
 
В принципі нічого дуже цікавого за цей час не сталося, ми практично весь час сиділи вдома і відпочивали. Хіба шо виходили кудись в супермаркет і кофішоп =))
 
Ці дві ночі ми дуже класно проводили – сиділи, бесідували про всяке. Були і веселі моменти, особливо, коли Лукаш нюхав всякі свої «доріжки».  Він казав, шо то не є важкий наркотик, а просто якась фігня, шо додає енергії. Напевно він не збрехав….
 
Одного разу, десь о 3-ій ночі ми собі файно сиділи, вже трохи дрімали, а він не міг спокійно сидіти, в нього «чесались» руки, шоб шось зробити. І тут, уявіть собі, Лукаш встає, починає пересувати меблі по декілька раз, а потім, шо нас найбільше «порвало», дістає пилосос і починає пилососити…… в третій ночі!!!
 
Ми, до того часу, вже собі файно покурили і нас пробило на ржач…аж до сліз. Але як на мене, нас би рвало навіть без трави =))))
 
До того всього, Лукаш слухає музику в стилі хардкор і якшо ви думаєте, шо це рок – помиляєтесь. Це взагалі незрозуміла  музика…. винос мозгів. Хоча, якшо покурити, то музика якраз в сам раз.
 
По місту майже не гуляли.  В Роттердамі нічого дуже цікавого немає, тому що це місто було вщент зруйноване  під час Другої  Світової Війни і потім відбудоване. Тому фактично всі будинки там сучасні. Можна ше зазначити, шо Роттердам – найбільший в Європі порт. Отак от.
 

 

 
Ше б хотів трошки про Лукаша написати. Він – дуже цікава людина, багато знає і вміє, але як він сам казав – дуже лінивий. Там в нього вдома дуже багато всяких різних інструментів, приладів, корисних і дуже класних штучок. Лукаш багато розказував про Роттердам, про життя тих людей, які живуть з ним. Ще ми багато чого цікавого почули і взнали, як виживати і як поводитись в різних ситуаціях. Про Лукаша я ше згадаю в одній з наступних історій.
 
Полягали ми після того всього спати. Вставати треба було дуже рано, бо за Лукашем мав приїхати  Адам і забрати його на якусь роботу.  Вранці, підйом о 7 ранку…тобто нас  Лукаш збудив, мінімально перекусили і в дорогу. Попрощались з Адамом і Лукашем, обмінялись контактами і ше ми розпитали, як і куди нам краще йти. Нам порадили їхати поїздом, бо автостопом, було б дуже важко через ремонти доріг.


До вокзалу було йти 10 хв. Ми прийшли і почали взнавати – Що? Де? І по скільки?=)) Виявилось дуже часто, але дуже дорого і ISIC там не діє. Ми тверезо оцінили ситуацію і вирішили їхати зайцем. Домовились, шо якшо не дай Бог шось, то починаєм рубати дурака. 
 
Приїхав поїзд, двоповерховий, дуже багато людей….ніяких контролерів ми не замітили, тому зі спокійним виразом обличчя зайшли, припаркувались і рушили. До Амстердаму 70 км…десь годину їхати. Якшо чесно, то важко зберігати спокійне лице, коли переживаєш, через кожну людину, шо проходить повз тебе. Але час біжить і година пройшла швидко. І нарешті….АМСТЕРДАМ!!!....


 

 
Про перебування в Амстердамі читайте в наступній історії=)))
 
To be continued…..
 

• подорож,
• автостоп,
• євротур,
• купа вражень,
• Роттердам,
• Голандія,
• Нідерланди,
• кофішоп

• 0
• 17 листопада 2011, 21:27
• karpatyfan