Ну що ж любі мої, а тепер настав час вам розказати про нашу з Тарасом подорож.
Детальніше про сам автостоп, поради і так далі розповім в окремій статті. А зараз в формі щоденника розкажу, шо і як було. Тому поїхали!!!

День Перший

Все почалося з того, шо я проспав… ну але це таке, година часу ролі великої не зіграла, а можливо ми ше й виграли. Мій брат нас гарно і акуратно відвіз на Шегині, де ми вже були готові вистоювати черги. Та не сталося, як гадалося….і слава Богу! Ми перейшли кордон за 20 хвилин!!! А ми так переживали, шо нас заставлять розпаковувати торби, які ми ледве затрамбували, витягувати всьо то наверх і потім запаковувати назад. Вийшло так, шо нашим пограничникам взагалі пофіг на то всьо, а поляки шось там спочатку почали дьоргатись, але потім заспокоїлись, коли взнали, шо ми їдем на Вудсток і пропустили в той Євросоюз довбаний.
Перейшовши кордон, сіли на автобус, який нас довіз прямо до Перемишля за 2 злотих. Тверезо оцінивши ситуацію, ми вирішили купити карту Польщі… шо і зробили. Пізніше до нас дойшла геніальна ідея, точніше підійшла і ми файно перднули тим ляхам на зупинці і пішли далі в пошуках пригод, яких ше на той день було вдосталь.
Ми троха лоханулись тим, шо не пішли на автобус і не виїхали за місто, бо автостоп в місті «не працює»!!!=)) Тому далі ми пішли пішки. Пройшли десь 2 км, сіли на одній зупинці перекусити, бо то так ся здає, а їсти хочеться!!! Не обійшлося і без люльки, яку ми файно собі там закурили. На нас доволі косо дивився один вуйко, але нам було С.М.С.
,,,,,
Пішли ми далі….десь 3 км йшли…то песець просто, дойшли до зупинки….ну і почали пиняти машини….але не все так просто, як здається. І ніхто не нам не зупинився….хоча ні….зупинився дядько з львівськими номерами, але йому було з нами не по дорозі. Після того всього, Тарас вирішив поспати на зупинці, а я все далі старався когось зловити, але не вийшло! Тому ми зупинили маршрутку і поїхали до Жешува за 9 злотих (100 км). Нам вже було пофіг на всьо, тому ми собі файно поспали і приїхали до Жешува.
Там одразу ж знайшли МкДональдс, де є такий потрібний халявний вайфай. Всьо файно продумавши, ми рушили далі, бо не було часу….нам треба було бути в Кракові до вечора, бо нас там чекали. Ми пішли на зупинку автобусну і розпитавши одного файного вуйка шо і куда сіли на автобус №1 і поїхали. Дуже йому дякуємо, він нам дуже поміг і гарно пояснив.
Приїхали ми на зупинку, але мусіли знову йти і не мало….але знайшовши гарне місце, знову почали пиняти машини, і десь за 1.5 години сталося чудо!!! Нам зупинилася машина, ше й Газель, і нас забрав файний дядько. Він їхав не до самого Кракова, але нам по дорозі! Було дуже цікаво з ним поговорити, дуже класний чувак. Далі він нам ше й допоміг, бо зв’язався через рацію з фурою і попросив нас довезти до Кракова. Так всьо і сталося, перед нами зупинилася фура, і ми зі своїми торбами туда ледве залізли, але ж нам було все одно на то всьо і ми також з дуже класним шофером поїхали на Краків!!! Він нас висадив перед містом, бо їхав далі, і ми пройшовши 500 м сіли на автобус на зупинці і поїхали в місто.
Краків — дуже гарне місто, хто не був там ше, раджу відвідати. Так як ми вже не мали сили дуже десь лазити, то знайшли Краківську галерею (шось типу Глобуса в Києві) і тупо насолоджувались відпочинком і безкоштовним віфі=) Звязавшись з нашим другом, який нас мав прийняти, домовились за зустріч.
Пішли ми на Площу Ринок….дуже нагадує львівську по атмосфері…Там присіли на лавочку, витягнули свої канапки і файно перекусили! Тоді цього нам найбільше бракувало. Потім зустрілися з Француа. Він – бельгієць, який живе і працює в Кракові. Він погодився нас прийняти. Нам ше й повезло – він приймав мою сестру, і тому проблем, шоб з ним домовитись не було. Прийшли ми до нього додому, скинули торби і пішли в клуб!!! Називається він JAZZ&ROCK, але джазом там і не пахло. Але ми там дуже класно відірвалися. Після того всього вернулись додому, прийняли душ і вляглися спати!
,,,,,
От так і закінчився перший день нашої подорожі! Далі буде……

P.S. І фоток більше буде… троха потерпіть=))