Мабудь це стало вже хорошою (чи ні?) традицію писати звіт не зразу після поїздки, а як мінімум за місяць. Я навіть задумався на рахунок того, щоб купити нетбук і писати про події з місця як стенограму, або хоча б в поїзді додому. Доречі, саме цей сплав буду пам’ятати не так з сторони самої поїздки, як з точки зору моєї першої організації такого розмаху. Оскільки збирав людей саме я, було вирішено розділити звіт на дві частини. Я буду писати нюанси організації і про граблі на які я наступив. А вже самі враження про сплав опише Альона. Якщо ви завчасно знаєте, що читати мою писанину про організацію буде не цікаво то сміло заходьте на “Звіт сплаву по Дністру”.

Знаючи тенденцію людей — не читати мою велику і нудну писанину, хочу зразу подякувати

• Юлі — за моральну підтримку і за то, що вона бігала за білетами, а головне за то, що вона мене заспокоювала, коли я бігав по хаті к криками “***, я все провалив”
• Андрію Скоморокову — за консультацію в організації сплавів і за то, що після стількох питань він мене не послав
• Альоні — знов жеж за підтримку і головне за чудовий “Звіт сплаву по Дністру”
• Андірію Мельничуку — за то, що доставив нас живими, а головне, що терпів, коли я робив організаційні помилки.
Ну і решті, які довірились моїм нубським рукам

Це вроді б і не самий перший мій стаж організації, але попередні вилазки були набагато скромніші і відповідно мали набагато меншу відповідальність. Не знаєш, що треба, скільки воно коштує в як організувати людей. Я вже мовчу про постійний страх когось забути чи помилитись з розрахунками кількості необхідного спорядження. І ці всі люди твої друзі і співробітники. Якщо буде щось не так, то, в кращому випадку, вони можуть просто більше з тобою нікуди не поїхати, в гіршому — взагалі видалять тебе з ВКонтакту :). Звісно було зроблено багато помилок. І навіть після того, як я клявся що більше не буду братись за організацію появляється апетит попробувати поїхати ще кудись.

У авіадиспетчерів є хороше правило — не думати, що на борту літака є люди. Інакше, вони починають переживати, відчувати відповідальність і в результаті може появитись паніка, а паніка може призвести до помилок. В кінцевому результаті, вони стають героями вечірніх новин.
Тут приблизно так само. Люди — це ресурс, тобто цифри. Ні, не спорю, до кожної людини треба прислухатись і постаратись задовільнити особисті побажання, але це чуток пізніше.От… я зупинився на ресурсах. Крім людей, в нас є ще спорядження, транспорт, їжа, ну і розваги, звісно. Як не крути, але одна половина організації це розрахунки. І тут починаються перші коломийки. Одні кажуть, що будуть точно. Інші кажуть, що скажуть завтра, а завтра знов буде “завтра”. За третіх, взагалі переживаєш, що перед самим сплавом, вони відмовляться. Куча цифр, які весь час міняються. З часом ти починаєш губитись і забувати. А це може призвести до помилки, яка є дуже небажаною в моєму дебюті.
Самим кращим рішенням в цій ситуації було скласти список і почати брати завдаток. Я просто зробив форму на Google Doc і попросив всіх бажаючих її заповнити. Точніше, було дві форми, перша загальне опитування, в якій відписалось близько 35 людей і потім друга, яка мала за мету вже скласти фінальний список і почати брати завдаток. Щоб ви мали враження про дію фрази “завдаток” на розум людей, то в другому списку зареєструвалось 15 людей. В опитуванні я питав: ім'я; чи був попередній стаж сплавів?; яке спорядження потрібно (спальник, палатка, каримат)?; чи хочуть брати собою друга/подругу?; чи вміють грати на гітарі (ну дуже я люблю гітару біля костра)?; саму зручну дату, і куди хочуть поїхати. Зараз чуток шкодую, що не запитав номер телефону.

Тут зразу виникає фінансове питання. В принципі, це для мене було саме важке. Тому, що я не знав, як пояснити людям, що це нормальна ціна за сплав і хотілось максимально її збити. Вона була нормальна і ніхто не переймався, що я хочу обдурити або замовити лишні послуги. Але в той момент мені було не до сміху. Взагалі ціни були різні, але про це я розкажу нижче. В нашому випадку, гроші ми платили не за людину, а за все разом. Навіть не знаю, як це простіше пояснити. Дивіться, в нас є 15 людей. Катамарани не гумові (хоча… брешу… гумові :) ) і більше десяти людей не помістять, а саме краще, на мою думку, це вісім на кожен катамаран. Це означає, що ми ціну за один катамаран маємо поділити на кількість людей на ньому і помножити на кількість днів. І не думаю, що буде дуже вигідно, коли за однієї людини прийдеться брати ще один катамаран. Так само з транспортом вокзал-річка-вокзал. Залежно від кількості людей треба було брати різний транспорт.
В кінці кінців, це все перетворилось в коловорот: від того, що люди то погоджуються, то відмовляється ціна то росте, то падає. А від ціни залежала кількість людей. Самим кращим рішенням, у моєму випадку було пояснити, чому така сума і від чого вона залежить.
Вернемось до цікавого моменту — завдатку. Завдаток — це ваша гарантія. І саме в цьому сплаві він мене врятував від повного провалу. Я приблизно прикинув, що ціна буде становити десь 400 грн. Порахували, вирішили, що брати треба половину. Наскільки це нормально — важко сказати, але я дійшов до висновку, що завдатку забагато не буває.

Доки люди здавали помалу гроші я вже був на половині дороги пошуку фірми чи групи людей, які б могли нам дати катамарани і інструкторів. Тут доречі чуток смішно вийшло, тому що з самого початку, ще до збору людей, ми хотіли піти на рафтинг і одна фірма нас погодилась взяти. Але, оскільки, я хотів мати вибір, то, звичайно, почав шукати альтернативу, в результаті чого аж три фірми сказали, що не будуть брати нас, тому що не сезон, і вода зараз не та, і не хочуть, щоб ми про них мали погане враження. Було відчуття, що нас хочуть розвести. Звичайно написали першій фірмі і пояснили, що ми не їдемо, а вони образились. Я так зрозумів, просту нашу консультацію вони прийняли за згоду поїхати, і вже зарезервували місця. Ну шкода, я їм кінцевої згоди не давав. Але, я думаю, ми ще один одного перепросимо і будемо пробувати працювати далі.
Але вернемось назад до сплаву. Серед варіантів було десь 4 фірми. Ціни коливались від 350 до 1200 грн за тих самих два дні сплаву по Дністру. Умови також були різні. Приємно, що коли розповідав, що от в нас є проект Недома і в нас є організована група, то дуже багато фірм пропонувало знижку. Умови теж були різні. Не буду називати назв, але фірма, яка захотіла 750 грн з людини не включала в послуги доставку і харчування. Були так само ще одні, які мали список цін на всякі там послуги, а ля “допомогти розкласти палатку (50 грн)” чи “навчання гребти (70 грн)” і плюс до того такий самий список штрафів.

Звісно була надія піти з групою, з якоюходили минулого року і були задоволені.Щоправда, була чуток неясність, коли і за яких умов. Плюс в перший період розмова йшла через третю особу, що чуток затягувало процес. Але в все ж таки визначились і домовились.

За адекватну ціну приблизно в районі 450 грн вони пропонували трансфер вокзал-річка-вокзал, харчування і екскурсії. Для мене дуже велика відмінність була ще в тому, що гроші вони брали не за людину, а за групове спорядження. Ну і потім вже мені треба було ділити це на всіх, з чого я плювався дуже довго. Звісно, пасажири нічого цього не відчули. В любому випадку, я був на 99% задоволений вибором. Єдине, вони зекономили на погоді :).
Інструктор дуже тоже антуражна і енергійна людина. Я б навіть сказав, навіть чуток “із здвигом в правильну сторону”. В мої обов'язки входило лише доставити людей до Івано-Франківська і передати йому в руки, а потім забрати і доставити назад. Ну і може там час-від-часу помогти десь. Все, Андрій, тепер ти будеш мені винен за рекламу :). Доречі проект/група/фірма… коротше, не знаю хто ви там, але називаються вони Тіні Гардаріки.

Вийшло так, що частина людей була не зі Львова і добратись мали самі. Не знаю хто там їх організував, але я ними був задоволений. Єдине погано, що вони в кінцевому результаті не приїхали :) Але, в будь-якому випадку, вони самі зібрали завдаток (теоретично) і самі організували собі транспорт. Я отримав тільки список потрібного їм спорядження.

Я чуток ризикував, так як багато людей не мало змоги передати мені завдаток то я вклав свої. Я, також, закупився на всіх білетами і оплатив завдаток за катамарани. У результаті, в цю поїздку я вклав 3600 грн. Погодьтесь, якщо все наломиться я сильно попаду :)

Саме зручніше нам було їхати з Львова до Івано-Франківська. Там на нас мав вже чекати мікроавтобус, який би вже довіз до річки.Зі Львова мало їхати 9 людей. На сайті Укрзалізниці ціни одні, в касі виявились іншими.Знову я почав переживати, як людям пояснити витрати. І тут, взагалі несподіваний)момент — касир запропонував відмовитись від чаю і постілі. Звісно, а нафіга нам постіль, якщо ми їхати будемо дві з половиною години? Знаєте скільки ми зекономили? Половину!
Я вже казав, що це ще не всі люди. З Олегом з Франківська все просто, він місцевий, йому їхати нікуди не треба. Чернівецькі мали їхати двома групами. Перша — машиною поставити її біля офісу SoftServe, друга — поїздом. Тут провтик з моєї сторони. Я не переконався, чи вони купилибілети назад. Звичайно, це їх проблема вже, але як-не-як я за них відповідаю. Тому завжди переконуйтесь, чи люди мають білети назад і потрібне спорядження, щоб потім не було пізно.

Згадав про спорядження. Скажемо так, я ну дуже переживав помилитись, і комусь може прийдеться спати на дворі. А в перспективі це взагалі міг бути я :). Це вже навіть почало мені снитись як кошмар. Тому, я попросив Андрія взяти запасний комплект, за що йому ще раз дякую. На щастя він не пригодився.
Це було несподівано, коли в ночі, за 10 хв до мого поїзду подзвонили люди з Чернівців і сказали, що їх не буде. А в них, мали бути вільні місця в палатці.По-перше відмова 4х людей від поїздки це ще додатково по 70 грн з людини, апо-друге в мене почалась паніка куди поселити тих, які мали спати вїхній палатці. Що називається — кошмар став реальністю. А ще це називається — вирішив зекономити 15 грн людини і виставив її на вулицю. Ні, стоп, чого це я лякаю. Звісно щось придумали б, ну там… взяли 4тим в 2х місну палатку наприклад :) Я зразу в поїзді порахував всіх людей і вийшло, що якраз із запасним спорядженням виходить один в один. Але в кінців-кінців оказалось, що люди, які не мали брати спорядження взяли його, навіть після того, як я вже замовив і ми навіть мали його із запасом. Я от, досі не знаю, хвалити їх, чи сварити за таке :)

Погода. Як раз був сезон дощів. Все змінювалось не по днях, а по годинах. Вірити прогнозам було взагалі неможливо. В кінці-кінців, я просто забив на все і вирішив їхати в любому випадку, тим більше назад дороги вже нема. Звісно ж боявся, що намокнуть і не сподобається. Тим більше я багатьох не знав і шанс, що хтось буде нити всю дорогу був навіть дуже великий. Але нічого, всі змокли, всі задоволенні і сприйняли це як пригоду :)





Для мене ця поїздка була… не знаю… як штурм вершини. Просто хотілось показати собі, що я це можу. І вроді б зміг, люди в більшості задоволені. Я загорівся ще за щось взятись.
Тому чекайте нових вилазок від Недома :)