Словацька республіка (словац. Slovenska republika, Slovensko) — держава на сході центральної Європи, межує на півночному заході з Чеською республікою, на півночі з Польщею, на сході — з Україною, на півдні — з Угорщиною та на заході з Австрією. Рельєф: Карпатські гори, включаючи Татри й Бескиди на півночі, прекрасні дубові й букові ліси; долина Дунаю на півдні.

В основному Словаччина в наших турагенствах асоціюється лише як пункт переїзду до інших країн Європи, або як зимовий гірськолижний курорт. Та в мене цього літа випала чудова нагода її відвідати, і я дуже рада, новим незабутнім враженням від знайомства з країною, яка має що показати в будь-яку пору року.


 
По-перше скажу одразу, ідеально по країні подоружувати автомобілем або мотоциклом, будете у захваті від рівних і окультурених європейських доріг. Основна більшість сполучення країни вкрита автобаном, тому добиратись з точки А в точку В можна швидко і без траблів. У кого є відкрита шенгенська, добра компанія, авто/мото і бажання гарно провести вихідні — вам сюди.

Що подивитись

Так як часу у мене було на все про все менше двох днів, то й описую місця, які можна відвідати не заїжджаючи у глиб країни, відносно близько україно-словацького кордону.

• вечірня прогулянка містом Пряшів. Подібність архітектури до нашого рідного Львова просто вражає, справді почуваєш себе в гостях як у дома. Не полінуватись піднятись на ратушу і оглянути місто, оточене горами, посидіти в кав'ярні й насолодитись національними ласощами.
   
• так як країна славиться своїми замками ( а їх там близько 180, якщо вірити вікіпедії — країна має найбільшу концентрацію замків на одну особу), не оминіть можливості побачити бодай декілька. Мені пощастило попасти в найбільший замок Словаччини Спішський Град (словацк. Spišský hrad) — XII сторіччя. Замок з білого каменю на вершині гори просто вражає. Бракує слів, передати відчуття величі, коли стоїш на вершині башти і споглядаєш небо та величні бастіони. Замок до речі надзвичайно гарно відреставрований, не дивлячись на те, що в 1720 р. була пожежа, має музей зброї та камеру тортур, де кожен охочий може приміряти на себе кайдани, дибу і інші середньовічні штучки. В будні дні в замку влаштовують вечори середньовічної музики, концерти. Дозволена фотозйомка.
• Після відвідин замку рекомендую побувати у фірмовому ресторані Spišský Salas, який славиться на всю країну cвоїми галушками. Після довгої екскурсії — саме те, що треба, місцеві порції в ресторанах просто вражають, головне не луснути)))
   
• Як є бажання відпочити біля водойми — дуже рекомендую відпочинок на озері Ширава, що знаходиться в 10 км від Міхайлівців. До речі друге по величині в Словаччині (загальна площа — 33 км2). Тут можна знайти будь-які види видного відпочинку від скутерів, катерів до віндсерфінга. На жаль часу спробувати на собі хоч деякі види водних розваг не було, бо вже за годину мусила бути на кордоні, то довелось насолоджуватись кавою на березі озера на заході сонця. Дуже шкода, що так і не встигла поплюскатись в воді та поганяти на якому катері чи скутері.
   
• Ну і на завершення гори. Краще гір можуть бути лиш гори, в яких ще не був. Національною гордістю і як на мене найкращим місцем відпочинку для душі можна назвати високі Татри. Не вірте, що туди можна їхати лише для того, щоб кататись на лижах. Ті гори здивують вас своєю красою і величчю й влітку. Радує, що підйомник на Tatranska Lomnica працює цілий рік, і можна в будь-який момент піднятись і насолодитись гірськими краєвидами. Хоч звісно шкода, що не було можливості провести тут повністю день, і самому здійснити сходження на Lomnicke sedlo (2190 м) адже підніматись по рівній доріжці тут була б сама насолода. Tatranska Lomnica має три точки на які можете піднятись на підйомнику або власними ногами, вже як дозволяє час та витримка: Skalnate pleso (1751м) — помилуєтесь прекрасним природнім гірським озером, побачите обсерваторію, можна посидіти в кафе, Lomnicke sedlo (2190 м) — милуєтесь гірськими краєвидами і робите бомбові фотки, Lomnicky stit (2634м) — оглядаєте з найбільшої вершини гірські краєвиди, купаєтесь в хмарах, оглядаєте ще одну обсерваторію. Проте квитки замовляєте заздалегідь, бо охочих дуже багато і більше години потрібно підніматись вгору на ті 400 м, окремим підйомником. 
• Ми прибули близько 9-10 год. ранку, то вже квитки були розкуплені, і ми піднялись до Lomnicke sedlo, яке до речі ідеальне для фото, бо туман і хмари не заступатимуть краєвидів.
  
   

Також проїжджали повз Левочу, місто, центр якого обнесено середньовічним муром. На жаль не вистачило часу там побувати, хоча дуже рекомендують. Також в Словаччині є близько 12 печер відкритих для огляду, в тому числі й льодова. Проте про екскурсії треба домовлятись заздалегідь.



Що спробувати

• Фірмові національні страви ( Bryndzove halušky (бринзові галушки) – картопляні кльоцки з овечим сиром, з сметаною та шматочками бекону, ягнячі реберця, кисляк з овечого молока, який подається до них)
• Сири — їх тут знайдете до кольору й до вибору, особливо рекомендую овечу бринзу, вона тут справді смачна як ніде.
• Kofola – експортна словацька водичка, аля Coca-Cola, тільки зроблена на основі кави.
• "Карпатске бренді ШПЕЦИАЛ" — зверніть увагу на останнє слово, бо вона вказує на те, що це експортна продукція, відповідно маєте нагоду спробувати дуже якісний продукт.
• Ну і звісно ж пиво! Словаччина славиться своїм пивом Šariš, рекомендую спробувати всі три смаки.

Ну і ще багато чого можна порекомендувати, та говорю лише про те, що спробувала на собі й встигла подивитись за майже 24 години подорожі non-stop.