Страйкболісти народ особливий. Ми любимо коли нас фотографують. Ми любимо коли про нас пишуть. І ми просто обожнюємо відео-операторів. Ми завжди з особливим захопленням розказуємо про свої пригоди. Але ми дуже не любимо коли журналісти починають про нас писати всяку фігню.

Цей топік я присвячую саме журналістам. Я глибоко надіюсь, що перед тим, як приходити і брати інтерв'ю вони перечитають його і приймуть до уваги мої побажання. Я не гарантую, що моя думка буде співпадати з думкою общини.



Страйкбол — занадто різноманітна гра. Наші ігри не можна підвести під одну лінійку і виділити саме той ген, який буде казати, що це страйкбольна гра. Самим кращим признаком наших ігор є саме наявність страйкболістів. Це чисто психологія гри. І наші страйкбольні автомати і стрілянина тут ні до чого (моє бачення).

Я вам не рекомендую ходити на щотижневі пострілюшки. Ви нічого ефектного там не побачите. Поїдьте на великі антуражні ігри. Не варто сидіти чисто в мертв'ятнику, там нічого нема. Надіньте окуляри і походіть по території. А ще саме краще просто спробуйте зіграти.

Я знаю як важко писати коли не можеш зрозуміти, що відбувається і хто куди побіг. Питайтесь — не встидайтесь. Доречі, дуже багато страйкболістів може поділитись історіями.
Запам'ятайте, ніколи не додумуйте сюжет. Уявіть, що про вас подумають люди, які були поряд і давали інтерв'ю.

Більшість статей починаються фразою типу «Сьогодні, під Львовом розгорнулись бої. Але не треба хвилюватись, оскільки дорослі чоловіки вирішили побавитись у войнушки із іграшковими автоматами». Що тут не так? Та все? Такого роду заголовки я чую в 70% репортажів і сторонніх статей. Будьте креативними. А фраза «побавитись у войнушки» як на мене попускає всю серйозність спорту. Доречі, для нас це більше спорт. Покажіть драйв, покажіть нашу дружність, спробуйте передати атмосферу. Це для вас мають бути головними темами.

Найбільш популярні питання

Чому ви не пішли в армію?
Ніколи не порівнюйте страйкбол з армією. Це абсолютно різні речі. Це питання задають всі, абсолютно. Я знаю, що наявність автомату і військової форми вводить вас в оману.

В скільки обходиться вам страйкбол?
Журналісти беруть інтерв'ю переважно в найбільш окомплектованих людей. Чому? А тому, що вони виглядають відповідно. На питання «скільки?» звісно отримують хорошу відповідь. А потім появляється в статтях: «Щоб почати грати, кожен страйкболіст має скупитись як мінімум на n тисяч грн». У наших рядів є люди різних спеціальностей, починаючи від просто-робочих, закінчуючи директорами великих фірм. Покупки — річ чисто індивідуальна. Тому будь-ласка не треба нас виставляти мажорами.

Як ви можете стріляти в друзів?
Спокійно. Це не означає, що я ненавиджу противника. В бою я можу його крити матом, а вже через 10хв біля костра разом пити пиво і хвалити один одного. Наша агресія одноразова. Ми дружимо. Ми часто зустрічаємося на командниках. Ми помагаємо один одному поза грою.

А Вам не боляче?
Як коли. В більшості випадків через високий рівень адреналіну чути тільки звук. Ні ми не мазохісти. Але осмислення, що через декілька хвилин тобі можуть зробити боляче заставляє працювати мозок ефективніше.

А якщо він не признається, що в нього попали?
Такі випадки є. Такі люди називаються Маклаудами. А ще є Технічні Маклауди. Це люди які не почули (грубий зимовий одяг, дощ, кущі, під час бігу) або в них дійсно не попали. Я всетаки в більшості випадків схиляюсь до невинності гравців. А матюкати Маклаудів в мертв'ятнику — це наша сама любима традиція.

А як ваша сім'я ставиться до вашого захоплення?
Нормально. Більшість страйкболістів успішно поєднує спорт і особисте життя. А деякі взагалі грають парами.

А з вами що дівчата також грають? А-а-а вони мабудь польові медсестри?
Неварто упускатись до стереотипів. Багатьом чоловікам треба повчитись в наших дам. Це в будні дні вони милі і крихкі. А в бою можуть наказати по повній. Доречі, є декілька прикладів коли саме жінка керує командою з чоловіків, і я вам скажу дуже успішно. Особисто я із задоволеням візьму пару дівчат в команду, вже тільки заради того, щоб чоловіча частина активніше ходила на тренування.

Скажіть, будь-ласка, а яку армію ви реконструюєте?
Ніяку. Реконструкція це гілка в страйкболі. Для мене існує єдине головне правило — команда має виглядати однаково.

Якщо б почалась війна ви напевне б зразу в спецназ пішли?
В нас дуже різні люди. Є які можуть зимою в ночі грати, а є які в легкий дощик не вилізуть. Як ви думаєте кого більше?