Згадав історію гри “Ракетний удар” в Стрию. Останнє наше завдання було захистити будівлю від противника. Вона нагадувала корівник серед лісу. В середині ніяких перегородок. Вікна були чи то забиті, чи то просто відсутні. Попасти в середину можна було тільки через задні чи передні двері.
Залишатись всім в середині смислу не було ніякого. Скупчення допомогло б тільки противнику. Я залишив свій налобний ліхтар на останках дверей. Він чудово освітлював дорогу. Але і так було ясно, що з дороги прямо в в лоб мало хто піде (помилився, пішли). Плюс він сильно осліплював і абсолютно не дозволяв побачити, що відбувається в середині.



( Читати далі )