Я не знав з чого почати. Зазвичай топіки мають, який скучний початок. Потім середина в, якій розповідається, які ми всі класні і чому ним треба займатись. А на закінчення, як завжди відповіді на самі популярні питання. Тому ми вирішили не відходити від традиції :)

Страйкбол(його офіційна назва airsoft) — це командна, екстремальна, воєнно-спортивна гра. В процесі гри використовуються пневматичні копії справжніх видів зброї. Вони стріляють пластмасовими шариками 6мм і 8мм в діаметрі. Енергія таких шариків переважно не перевищує 3 Дж. Самою більшою відмінністю від своїх родичів є те, що боєприпаси не залишають слідів на одежі і гра тримається чисто на довірі. Цей унікальний момент якраз і створює його особливу атмосферу. Ігри бувають, як на декілька годин, так і на кілька днів. Часто на таких іграх можна зустріти елементи рольових ігор, бронетехніку і всякого роду піротехніку. Із захисного спорядження використовується окуляри, в рідших випадках маска, яка закриває все лице. Останнім часом в моду увійшли металеві маски на зуби. До гри допускаються тільки повнолітні.
Основна мета гри — активне проведення часу в компанії друзів.

На перший погляд дорослі вуйки не награлись у війну в дитинстві. Тут як-не-як підходить вираз про то що, чоловіки ніколи не подорослішають, міняється тільки ціна іграшок. Доречі в страйкбол грають не тільки чоловіки. Прекрасна половина людства не раз приємно дивувала і ще раз доказувала, що вони нічим не гірші.
Насправді страйкбол дуже рівносторонній. Люди в ньому відчувають свій смисл і можуть знайти саме той момент, який подобається їм. З роками до нас приходили люди з різними хобі. Це не могло не лишити слід на розвитку спорту. Цей момент чуток затрудняє написання цього топіка. В кожного з страйкболістів свій погляд на гру. І я істинно переконаний, що знайдеться хоча би один, який напише мені і скаже, що я нічого не знаю про цей спорт.

Кожна гра відрізняється від іншої. Організатори завжди стараються придумати якусь свою маленьку ізюминку, яка буде притаманна тільки їй. В нас прийнято казати, що організатори тільки збирають людей і готують полігон з сценарієм. А саму гру роблять учасники.

В страйкболі є дуже багато гравців. По деяких даних нас в цій країні 3000 10000. Не можу сказати на скільки це правдиві дані. Імовірно вже давно треба зробити перепис страйкболістів :)
В нас люди різних спеціальностей і статусів. Є такі, які готові годинами бродити під дощем з важким рюкзаком, тільки заради того, одного, але критичного для ворога пострілу. При цьому, ворог ще довго не зможе прийти в себе і зрозуміти, що відбулося. Такі люди заслуговують поваги. Якщо поряд така людина то я ніколи не боюсь за свою спину. Переважно такі люди і ведуть гру. Хоча багато хто називає їх просто “єбанутими”.
Є повна протилежність першим. Такі люди не підуть, якщо буде моросити дощ або якщо прийдеться багато ходити і мало стріляти. В моїй практиці люди відмовлялись виконувати накази старшого тільки тому, що могли вимазати своє нове спорядження.
Є так званий страйкбольний гламур. Одіватися красиво і якісно треба. Але коли бачиш людину в розгрузі за три тисячі вічно зелених, плюс привід, який на ігри не береться, щоб часом не царапнути… ну не розумію я цього. Є в нас один страйкболіст. Грали ми з ним разом десь рік. Два роки після того на ігри він не ходив. Але я точно знаю, що він купив собі м4 і ще якийсь дробовик. Питання для чого? Ну, думаю такі люди існують рівно для того, щоб було з чого посміятись в мертв'ятнику :)

Часте питання на рахунок команд. Ні, в команди вступати не обов'язково. Можна грати на правах
позакомандника. Переважно без команди грають люди, які не хочуть мати якісь обов'язки перед командою або вважають, що там прийдеться більше тратити грошей. Є особі екземпляри, які думають, що гра поза командою це бути Рембо, який сам всіх в одиночку вбиває. Не варто забувати, що це як-не-як командна гра. Переважно на іграх позакомандників оприділяють в якусь команду або в рідших випадках збирають в одну групку. Є ігри на які їх не пускають або пускають тільки після того, як хтось заручиться за них.
Як на мене в команді набагато більше переваг. Як мінімум до тебе ставляться більш серйозно ніж до внекомндника.Команда переважно разом тренується, разом їздить на ігри, деколи навіть разом проводяться вільний час. Сокомандники помагають один одному, щоб всі були готові до гри.

Ігри бувають різних видів. В основному це пострилюшки кожної неділі. Деколи їх урізноманітнюють якимось сценарієм. Ми привикли їх називати тренуваннями. Десь приблизно раз на місяць проводять локальні ігри.
Також існують великі ігри, на які збираються люди з усієї України. По суті це все, що було вище можна вважати підготовкою до таких ігор. Часто команди місяць тренуються і готуються до конкретної гри. Деякі старі страйкбольні команди можна побачити тільки на таких іграх.

Чомусь інші люди уявляють, що наші сценарії базуються тільки на “вбити всіх”, “знешкодити бомбу” або “врятувати заложників”. Сама більша помилка. Якщо це тренування або локальна гра то може бути. Але повірте мені, вони настільки вже надоїли, що коли чуєш подібні ідеї зразу задумуєшся де ще можна провести ці вихідні.
Хороші сценарії пишуться місяцями. Потім перевіряються локальною командою, щоб відчути всі мінуси. Потім переписується. Зазвичай на це все тратиться бідони пива і чудо трави. В результаті виходить на виході щось таке, що в останній день перепишуть.
Всі організатори намагаються зробити сценарій не лінійним. Переважно це дуже цікаво. Ти знаєш що від тебе все залежить і що саме твоє рішення може перевернути хід всієї гри. Реально нелінійні ігри чомусь виходять не у всіх, нажаль. Саме гірше, що можуть придумати це: “Сині штурмують жовтих, а тепер жовті штурмують синіх. Нажаль жовті не змогли взяти базу, тому ми уявимо, що вони взяли її. А тепер сині знов штурмують і намагаються відбити свою базу.” Повірте, це цікаво людині, яка грає перший рік. Потім на такі ігри вже не хочеться їздити. На щастя ігор багато, є чого вибрати.
Не варто забувати про нічні ігри. Починають їх проводити десь так з травня і по жовтень. Я навіть не знаю як передати відчуття гри в ночі. Це абсолютно на ніщо не подібне. Нема штурмів з криками, нема коротких перестрілок. Результат залежить від того, хто кого перший замітить чи перехитрить. Дуже важко оприділити хто є хто. Були випадки коли в ночі ставали на лежачого бійця і шли далі, а він потім всю групу розстрілював в спину. Резиновий ніж в такому випадку взагалі ідеальна зброя. Думаю десяток історій назбирається про то, як одна людина в ночі змогла пробратись в табір і перерізати добру частину противника. Мені здається на таких іграх все зав'язано на взаємодії.

Сама масштабна моя гра відбулася в 2008 році. Це було Відкриття Сезону на Яворівському полігоні. На неї з'їхалось 550 людей з усієї України. Мені навіть вдалось тоді покататись в кузові Хамера. Гра дійсно вражає своїми масштабами. З недоліків, як на мене, брак маневрів. 70% гри ми йшли стінка на стінку. Це моє бачення, як рядового бійця. Може офіцери бачили іншу картину, я спорити не буду.

Дуже багато залежить від полігону. Як приклад сама яскрава гра за весь мій стаж це Метро. Особливість гри в тому, що вона проводилась в шахті під землею. Провели ми там, якщо не помиляюсь 28 годин. Вже через декілька годин ми абсолютно втратили відчуття часу. Над тобою весь час нависала кам'яна стеля. Завжди була небезпека впасти в якусь яму. Але більшого страху наганяли не ями, а монстри, які вискакували зненацька. Навіть розставленні свічки по шахті давали свою атмосферу. Ви навіть не приставляєте, яке це відчуття, коли над тобою весь час щось є. Ніколи не думав, що так сильно буду скучати за небом. Навіть запах в шахті не такий як на поверхні.
Продовження гри буде весною 2011р. Принаймні ми всі з нетерпінням чекаєм на це. Дуже багато сердець розіб'ється, якщо організатори не зможуть, або не захочуть випустити продовження.



Що мені подобається в страйкболі, це то тут всі рівні (в теорії). Тут бувають випадки коли студент в бою може командувати директором банку. Повагу до себе в нас треба заслужити. Якщо ви досі вважаєте, що це жорстока гра, то подивіться, як після гри колишні вороги разом п'ють пиво. Люди отримують задоволення саме від процесу. Звісно бувають конфлікти. Проте вони настільки рідкісні і короткі, що їх переважно не приймають до уваги.

Якщо вже згадав про конфлікти то думаю буде непогано згадати про маклаудство. В нас маклаудами називають людей, які не признаються про то, що в них попали. Я переконаний, що основна маса це технічні маклауди. Тобто це ті, які не по своїй винні не почули (теплий одяг, адреналін) або ж в них дійсно не попали. Є також ті, які просто не читали правила або не знають за якими саме правилами ведеться гра. Але це вже окрема історія.
Знаєте, я не пам'ятаю жодної гри, на якій би не жалілись маклаудів. Розумієте, їх бачать завжди. Навіть тоді коли їх нема. Але, якщо прислухатись то більшість з цих жалоб починаються словами «я туди стріляв, а він не признався». Тобто вони не бачили попадання. Але при цьому обіда залишається і мозок сам починає переконувати себе в своїй правоті. Я пропоную вважати це одним з особливостей цього виду відпочину.

В страйкболі людей тримають дуже різні речі. Коли я прийшов це було як: «а-а-а-а воно стріляє!!!». Потім мені сподобалось вигравати за рахунок хитрості, я від цього почав отримувати моральне задоволення. З часом запал пропав, сам процес перестав приносити задоволення. В мене було два виходи, або кидати все і продавати спорядження, або шукати якусь нову ізюминку. В даний час я являюсь командиром Лісових Котів і мені подобається вирішувати складні задачі. Я знаю, що в мене часто не виходить. Але я подивився на гру з нової сторони і знов почав розвиватись. Є надія, що з часом виправлюсь.

Вам мабуть цікаво чи боляче коли в тебе попадають. Боляче. Але не настільки щоб відмовлятись. Насправді, це буває по різному. В багатьох випадках ви почуєте тільки хлопки по вашій одежі. Доречі, дуже добрим знеболюючим є адреналін. Відчуття коли ти прориваєшся вперед крізь барикади не порівняти ні з чим. А момент того, що у вас щойно попали, при цьому попали ще й в лице, приходить через секунду або дві. Я б сказав це більше страшно чим боляче. Це вам розказує людина, яка мала два рази розсічену брову :)

Знаєте три основних міфи про страйкбол? Це дешево, це безпечно і це спорт :)