Незважаючи на втрати в наших рядах ще до походу, паршиву погоду і травми на маршруті я вважаю цей похід успішним. Маршрут класичний: ПіпІван — Несамовите — Говерла — Ворохта, але особисто на ньому ще ніколи не був.
В традиційни похід на День Незалежності ми вирішили провести з новими людьми. З самого початку планувалось, що це буде легкий похід, розрахований під першачків. Але в результаті тільки 3 людини з 9 йшли перший раз.
Прийшла в голову ідея, як краще побудувати фільтер від непотрібних речей в поході. Почнемо з того, що наша природа так, що ми панічно боїмось бути голодними чи змерзнути. Звідси виникає багато лишньої їди і одежі. Деколи складується враження, що ми їдемо на бал з своєю їдою.
Часто терміни hiking і trekking використовуються, як взаємозамінні. Але чи дійсно це одне і те ж?
Це мабудь сама універсальна річ, яка є у наших поїздках. Окрім прямого призначення, нього можна завернути одежу і техніку, щоб не промокла, їду від комах, грязні носки або черевики, грязні каструльки після костра. Ми пробували навіть маринад в ньому готовити. А головний плюс їх в тому, що їх багато і після використання не займають багато місця в мусорнику.
Якщо не хочете нести важкий рюкзак то спробуйте перед упакуванням розкласти всі на дві купки. Перша для речей які “необхідно” і друга для речей які “хочеться”. Ви будете приємно здивовані кількістю речей, які можна залишити дома :)
Одразу хочу попрохати читача не проводити паралелі з проектом Беара Ґріллса, оскільки це було б занадто претензійно з нашої сторони і оскільки це — наш перший такий досвід, це наша перша спроба перевірити себе на стійкість духу і витривалість тіла, в умовах без їжі і таких уже звичних і необхідних речей, як палатки, спальники і всілякі зручності. Тільки ніж, фляга, компас, теплий одяг і засоби добування вогню… і ще, мабуть, здоровенний запас ентузіазму, без якого похід міг перетворитися на безглузду трату часу. Чи так це — нумо читати далі!!!
Напів спонтанна поїздка. Планувалось їхати групою в 14 людей, але майже в останній момент вирішили відділитись. білети до Воловця в нас вже були. Йшли чисто по карті, ніхто з нас там раніше ще не був. Чуток заблудились, зато за день прошли то, що я планував за 2 дня. З водою були проблеми чуток, майже всі джерела на карті оказались пересохшими. Зато ягід було аж забагато, більшість продуктів можна було собою не брати.
Похід в гори чисто в емоційному плані — подія очікувана і неординарна, весела й енергійна, але, більш того, часто — це іспит на витривалість, перевірка волі і командного духу. Ось приблизно такий сумбур емоцій наповнював нас, групу з семи чоловік, дорогою від Буковеля, фінішної точки нашого маршруту, до славного міста Івано-Франківськ, звідки вже всі, знесилені, але по-своєму щасливі, роз'їхалися по домівках… Але про все за порядком.