Ось Недома і вибрались до наймальовничніших Карпат: на травневі вирушили в похід на Мармароський масив.
З Франківська вирушили першим же рейсом до Рахова, звідти тією ж маршруткою, додатково доплативши водію, добралися до Ділового. Тут нам потрібно отримати дозволи на перебування в прикордонній зоні.
 

Кілька годин очікування поруч відділу прикордонної служби „Ділове”((( Прикордонники не дуже поспішали, а разом з нами чекали ще декілька груп. На маршрут вийшли тільки в обід.
 

Спочатку йшли вздовж р.Білий. Після перекусу неподалік Ялинського водоспаду трохи поблукали і вийшли напряму в районі г.Полонинки, де і заночували... 
 

...  а хтось спав під відкритим небом: в Діловому виявилося, що палаток в нас -1(((
 

Ранній підйом, сніданок і знову в путь.
 

А ось нагода для групового фото, між двох прикордонних стовпців. Так, чия палка в кадрі?))
 

 Снігу на диво вже майже не залишилося, хіба ось такі рідкісні ділянки.
 

Все ближче до Попа Івана.
 

Один з найцікавіших моментів — підйом на Піп Іван досить небезпечний, про що попереджають навіть відповідні написи на табличках, під час підйому відкривається просто неймовірний краєвид, аж дух захоплює...
 

До речі, здалеку побачили/почули байкерів, які саме були на вершині, проте ми їх вже не застали, коли дойшли.
 

Ось вже видніється  Піп Іван, а за ним — засніжені румунські Карпати.
 

От і вже на вершині… А звідси відкривається вид на Чорногору.
 

 

Еххх, побили вітри і дощі наш прапор...
 

Піп Іван Мармароський (вид здалеку))) 
 

На ночівлю зупинилися десь серед лісу, вода — тільки запаси, принесені з собою, вечерю варили на топленому снігу.
 

Полонина Межипотоки
 

Третя ночівля вже поряд с.Богдан. Дорогою зустріли прикордонника, котрий перевірив наші документи, ще двоє навідали під час вечері. Попили чаю та й пішли далі своєю дорогою.
Наступного ранку вийшли до села і машиною добралися до Рахова.
Загублені речі: палатка, а ще двоє сонцезахисних окулярів.