Коротко про печеру Оптимістичну

Ми вже бачили чудовий звіт про Печеру Оптимістичну, але я хочу розповісти більше про технічні моменти поїздки. Дуже багато виникало питань, особливо в нас, які їхали вперше, що нас там очікує. Зразу хочу сказати дякую, Юдині Наталі за то, що терпіла мене, коли я назвонював з номиви питаннями.
Тепер моя черга дати відповідь на тему питання  “Що брати”, “Що їсти” і “В що вдіватись”.

По мотивах Покатушок Недома в печеру Оптимістична

В нас була ескурсія на 12 годин. Сказати що було важко… мабудь було більше незручно. Часто приходилось знаходить в незвичних позиціях. Хотьба боком чи повзання звична справа. Кругом волога глина, але не є неприємна.Але бути чистим ніяк не вийде. Температура стабільно 10 градусів. Мені особисто було жарко. Чуток повітря інакше.

Ми були з тих, хто брав комбінінзон на прокат. Як на мене 30 грн дуже дешево, щоб потім його не везти додому і не прати. Взуття було своє. Я був в берцах. Незважаючи на їх якість, через липку глину я умудрився надірвати підошву. Люди, які брали взуття на прокат, а давали гамаки, жалілись що вони натерли. Ліхтарі, які вони там нам давали були нормальними, але якщо чесно 50 люмен мене якось не влаштовують.

В мене з собою був рюкзак “Вещмішок” з дзеркальним фотоапаратом, водою і їдою. Брав цей рюкзак, так як його потім дуже легко прати. В іншій руці був штатив. Скажу зразу, часто було незручно. Чим менше ти маєш на собі і тим легше тобі проходити на вузькі ділянки. Треба намагатись бути компактним.
Фотоапарат і штатив має свій смисл тільки в тому випадку, якщо ти маєш достатньо часу щоб розкластись. Я принципово не користуюсь спалахом, тому що фотографії виходять занадто пласмасовими. А власного ліхтаря не вистачало.  В ідеальному випадку достатньо брати мильничку, яку зручно поставити в кишеню. Досить часто виникали моменти коли ти хочеш сфотографувати, а решта групи змушені чекати в незручному положенні. В результаті вже через годину я камеру заховав. GoPro не справлявся через погане освітлення. Наша відео камера Sony більш чутлива і весь тягар впав на неї.

Спочатку ми думали що ми будемо зупинятись на довго. Але реально на пообідати (по часу і силах) нас вистачило тільки на чай з термосу і печення. Води взяли мало нажаль, пішла швидко. Досить непогано виручали нас шоколадні батончики. Доречі непоганим рішенням було б мати камелбек.

Резюме
Наступного разу якщо не вийде розпихати воду і провізію по кишенях то буду брати рюкзак знов, а краще камелбек. Взуття буду брати своє, розходжене, яке не шкода мити шлангом. Одежа звичайно на прокат. Фотоапарат… навіть не знаю, буду шукати мильничку. Ліхтар при можливості свій, потужніший. З харчування батончики, печення, вода.