Автостопом по Європі 2011 (01 — 25 серпня). Ми на WOODSTOCKу!!! (Дні 4, 5, 6)
Щодо нас на Вудстоку, то ми провели його дуже класно. І незважаючи на деякі негативні моменти все було класно.
Спочатку ми зустріли українців, які приїхали від якоїсь організації «Серце до серця». Ми дуже зраділи, але як виявилось дарма. Вони спочатку були дуже добрі, приязні до нас, але тільки зробили декілька фоток, а потім все було дуже дивно. Вони якісь стали дивні. Коли нас бачили, то зразу опускали очі, ховалися…. Ми все зрозуміли і пішли далі шукати пригод. Навіть Кузьма, який мав їхати з ними, приїхав окремо, роздав пару автографів і скоренько побіг собі десь зажигати. Потім ми їх знову зустріли, але як вони від нас відвертаються, то шо ми зробимо?! Зате, ми зустріли класних хлопців, в яких українські корені. Орест і Мацей нам дуже допомагали за час всього нашого перебування на фесті! Вони жили з байкерами і бувало таке, шо вони нам навіть виносили обід, бо ми вже не могли їсти канапки і мівіну. Ми ше посиділи гарно з ними в останній вечір, були їхні батьки і друзі – дуже цікаві люди. Вони нам багато розповіли і ми їм. Була там і дуже гарна дівчинка Іґа, подруга Ореста і Мацея. В неї дуже класні батьки, ми спілкувались з батьком, то він склав дуже класне враження і запам’ятався. Я можу сказати, шо байкери дуже класний народ. Ми навіть коли стопили машини в Польщі, то деякі байкери зупинялись, питались чи ми на Вудсток і бажали успіху, а не було б в нас рюкзаків, то би й забрали.
Зустріли ми і нормальних людей з України. Дві дівчинки – Поліна і Христя також приїхали на Вудсток автостопом. Їм автостоп вдавався набагато легше, ніж нам. Вони навчаються в Києві, хоча Поліна з Запоріжжя, а Христя з Дрогобича. З нами більше тусувалась Поліна, а Христя конкретно запала на поляків, тому ми їй не заважали.
Ми не раз ходили в магазин за пивом, відривались під сценою по повній, слемились (взагалі, як ми двоє виходили в слем, то реально поляки лежали). І горілку пили, і вино, і які тільки коктейлі не робили. Але мушу констатувати, шо мене реально, як то не дивно, то алкоголь дуже «брав», я б навіть сказав, як ніколи. А от Тараса не дуже, тому може йому деколи було сумніше, ніж мені. Ше ми люльку курили…ну куди без неї?! Козаки без люльки нікуди не їдуть.
Ше раджу вам, на таких заходах триматись купи, бо я губився десь 3 рази і то сам винен. Хоча за один раз мені троха прикро, бо я загубив одну дівчинку з тих «Серце до серця» з якою файно собі відривався(не всі ж вони там були такі незрозумілі)…і шо саме гірше, навіть не пригадаю як її звати. Єдине, шо пам’ятаю, шо вона з Луцька. Так шо гарна брюнетка з Волині, якшо ти то читаєш – відізвись=)))
Дуже незручно було спати в першу ніч, тому що ми хлопці не маленькі, а палатка навпаки – не велика…ну і ше й величезні торби всередині, тому всі наступні ночі я спав на вулиці в спальнику.
Ну і на кінець можна сказати, шо фестиваль вдався. І чує моє серце, шо наступного року ми туди знову поїдем, але вже не двоє, а як мінімум двадцять двоє=))))
