Суботня вилазка за ягодами
Знаєте чому страйкболісти знають де знаходиться ожина в лісі? А тому, що їм приходиться вночі по ній повзати 🙂
В суботу вирішили катнутись в ліс за ягодами. Я вже давно планував таку вилазку, але ніяк руки не доходили. Схоже на то, що сезон дощів доходить свого кінця і упустити ще один шанс було б неправильно. Ліс на сихові досить довго сохне, тому, то що пару днів опадів не було можна вважати дуже позитивним фактором.
Маршрут взяли простенький. Заїхали в Винниківський ліс зі сторони перехрестя Пасічної і Джорджа Вашингтона. Дальше планували проїхатись чуток західніше бази Бобрів, але я по закону Мерфі відволікся і пропустив поворот. Очнувся десь на повороті до озера, добре хоть вертатись прийшлось недалеко.
Всі кущі біля стежки були повністю об’їджені. Але, якщо відійти буквально десять метрів, кількість нетронутих ягід збільшується експотенціально. Що ще раз доводить, що людська лінь немає меж. Дивно, думав, що сезон ожини вже закінчується, але судячи по стану він почнеться тільки через тиждень-два.
Якщо порахувати, то за 3 години, що ми збирали (їли), аналогічну кількість можна було б купити за 16 грн на прибудинковому базарчику. Але при цьому ти позбавляєшся такого задоволення як комарі і колючки 🙂
Вертались майже так само. Вирішили спуститись вниз до водопадів і піднятись попри базу Сфінксів. Зразу планувалось проїхати попри поляну і джерело до головної дороги, а там вже вийшлахати з лісу. Але лінь нас переборола і ми вернулись попри поляну назад на Пасічну.
