Маленький екскурс у дитинство
На вихідних довелось побувати в маленькому польському містечку Криніца. І хоч славиться він як курорт мінеральних вод, оцінити цілющість яких не довелось, та знайшла в ньому досить цікавий музей іграшки. Чесно кажучи, давно уже так не перехоплювало подих від атмосфери та експонатів. В маленькому залі зібрані іграшкові експонати починаючи з XV-XVI століття і закінчуючи радянськими витворами іграшкової продукції. Більшістю експонатів ще в дитинстві бавилась, а про деякі тільки мріяла, бо змоги купити тоді не було, а деякі знаю лише з розповідей батьків.
Доповнюють враження звуки музикальної шкатулки, які чомусь найбільше асоціюються з дитинством.
Ось так розважались наші предки
А далі уже 19 століття, фарфорові ляльки та сервізики
Улюблена лялька з іграшковою спальнею
Вирізна лялька. Пам’ятаю, ще як чекали виходу якогось дитячого журналу з новими «одежками» для неї.
Дерев’яний магазинчик з фарфоровими деталями
Ну і як же без котиків
А ці «красені» здатні налякати й дорослих. Дволика ляля доставляє)
Лускунчики у всіх своїх іпостасях
Стійкі олов’яні солдатики
Ведмедики. Признавайтесь, у кого такі були?
Ну і як же без автоматів, пістолетів та машин?
А про залізну дорогу все дитинство мріяла
ну і звісно ж логічне завершення дитинства — школа, перший клас, з дерев’яними трикутними лінійками, крейдами, та смердячими мокрими губками для витирання дошки, які перетворювались в метальний снаряд, тільки но вчитель виходив з класу.
Мі-мі-мі)))
Захотілося сісти на підлогу, розкидати навкого себе іграшки і верещати, стукаючи ногою ляльки об коліно)))
Ти їх так не любила?)))
я любила, щоб на мене звертали увагу))
А я любила машинки, звірюшок і пістолетики)))