Автостопом по Європі 2011 (01 — 25 серпня). День 2

І от настав другий день нашої подорожі. Ми рано встали, попили чаю і подякувавши Француа рушили в путь.

На найближчій зупинці знайшли автобус, який нам найбільше підходив і поїхали за місто на трасу.

І тут почалося… Спочатку ми дуже зраділи, бо практично зразу ж зупинилася машина, але нам з нею було абсолютно не по дорозі=( Ми продовжили стопити і… о чудо нам зупинилася гарненька дівчинка, ми вже так зраділи, але виявилось, шо вона просто провтикала поворот і хотіла нас запитати…А потім почалися чорні 4 години. Ніхто не зупинявся, час від часу падав дощ…ми вже навіть почали падати в відчай, але раптом зупинився бус. Молодий хлопчина їхав в нашу сторону, але була проблема, він сказав, шо якшо заплатим за автобан, то завезе до Катовіце, а якшо ні – то на 15 км менше до якогось міста, бо їхав туда по роботі…. Ми вибрали перший варіант, не пошкодувавши 16 злотих ми через 40 хв були в Катовіце, а це десь 100 км від Кракова. Я б сказав швидко.

Виявилось, шо той чувак сам часто подорожував стопом і був на Вудстоку 3 рази. Коли ми його запитали як там на фестивалі, то він одним словом виразив всю атмосферу – ЗАЄБІЩЄ!!!!=))

Троха ше поговорили і вже треба було виходити. Подякували, попрощались і пішли на заправку, яка була поруч. Там був наш «улюблений мкдональдс», де ми ше шось купили і залізли в інтернет. Для чого, вже й точно не пам’ятаю.

І настала чорна полоса…шість годин і всьо коту під хвіст. Нікому було не по дорозі. Був навіть такий момент, шо ми пішли присіли за столики і заснули від втоми. Троха нам підняв настрій байкер, який також їхав на Вудсток і побажав нам удачі.

Після такого провалу, ми вирішили йти в місто і шукати якийся ніч ліг, бо то вже вечоріло. Якраз тоді в Катовіце проходили якісь велоперегони, і половина міста була перекрита – повно міліції, вертольоти літають, куча машин і мотоциклів…ну і людей звичайно. Ми зі своїми торбегами троха не вписувались в ту всю картину.

Ми пішли ше в одне місце на трасу і пробували ше троха половити машини, але це було безрезультатно. Вернулись в місто, відпочили на лавочках і пішли шукати якісь автобуси або поїзди. І ви навіть не уявляєте як нам повезло! З Катовіце їхав поїзд прямо до Костшина, де проходив Вудсток…спеціальний додатковий поїзд! Ми скоренько все взнали і виявилось, шо ми не дарма робили собі ISIC (хто не знає – міжнародний студентський). Білети нам обійшлись на половину дешевше – 27 злотих. До поїзду було ше десь 3 години, а народ все збирався і збирався. І то не простий народ, а всякі неформали і так званий «фестивальний» народ.

Ми пішли ше в парк, мінімально перекусили, і потім пішли вже на перон. (Для тої статті нарив тіки одну фотку — то ми готуєм вечерю в парку!)

Народ все підходив і підходив. І от під’їжджає поїзд…і тільки відкриваються двері, зразу ж купа народу з рюкзаками, пивом, горілкою і всім шо тільки собі придумаєте завалюється туди. Всюди крики, мати… але весело. Ми почекали поки народ троха позалазить і найшли собі не забитий вагон. Гарно сіли, сумки позакидали наверх. Всьо чотко. Але пройшло 15 хв і по вагону вже не було як пройти. Біля нас сиділи дівчата….якшо чесно, то такі собі. По поїзду куча панків, всі шось кричать, всі шось хочуть. Народ бухає, курить…… так якби там всіх цілий рік тримали в клітці, а потім випустили на пару днів на волю. Поїзд ше не встиг рушити, як народ вже бухав по чорному. Нам спочатку було троха то всьо не по собі, але так як ше треба було їхати цілу ніч тим поїздом, нам треба було бути ближчими до народу. Поїзд і рушив і як то кажуть — панєслась=)) Чудо – поїзд…… там було все. Але мушу вам сказати, шо народ там дуже добрий. Всі допомагали один одному – наприклад, коли в туалет треба було пройти, а це не було так легко, як ви думаєте, кожен подавав руку, помагав. В туалеті ше чиїсь три сумки стояли, двері майже не закривались, але то всьо деталі. Я, коли другий раз йшов в туалет, то була черга, а мені тримати було дуже тяжко, тому я вирішив піти іншим шляхом — побачив, шо один чувак розсунув двері і гарно робить своє діло (ви не подумайте, він «по-маленькому» ходив), я його попросив не відпускати двері і всьо класно, не треба ніяких черг вистоювати. Надіюсь, шо в задніх вагонах вікна були позакривані, бо якшо ні, то там міг пройти мінімальний дощик. До речі, раджу хлопцям якось попробувати так зробити – кайфово.

То було ясно, шо довго поляки не зможуть бухати і поступово народ почав засинати. А ми ше не хотіли спати. Витянули нашу горілку і довелось її випити. Поляки і полячки боялись її пити…страшно боялись, тільки два чувака погодились випити з нами. Один з них казав, шо був в Криївці і тепер йому нічого не страшно. Закурили ше люльку….козаки як-не-як=))) Потім, ті хлопаки ше нас пригощали класною настоянкою і косяком. Було класно. Я потім вже заснув, а Тарік ше троха з ними там допивав і докурював то всьо, але наскільки я знаю, то тоже не дуже довго. І поїзд заснув вже десь під ранок.

От так от пройшов другий день нашої мегаподорожі.

Далі буде……