Вижити за будь-яку ціну: Північні Ґорґани

You may also like...

8 Responses

  1. DieselDraft:

    Реально тепер шкодую що з вами не пішов тоді 🙂

  2. Butrik:

    Як безпосередній учасник походу, залишу свої враження і емоції. Найбільше що мене хвилювало, і в одночас цікавило, це емоційний стан при екстремальній ситуації, коли нема що їсти, а те що є, сильно відрізняється від того, що ми їмо зазвичай, коли змушений в 4 ранку прокидатися від холоду і шукати в темряві дрова для вогнища, а потім з вуглинки розпалювати нове, коли не знаєш де ти є, і як скоро ти вийдеш до цивілізації. Цікаво було очікувати цих емоцій, щоб дізнатися як ти на них відреагуєш, в результаті емоції були, але не такі як очікувалось, про це детальніше. Насамперед не було відчуття загубленості і відірваності від світу, це завдяки емоційній підготовці, що має на меті уникнути паніки, а також тому, що ми мали карту і компас і завжди знали де ми є, це направду не настільки важливий елемент (як би здавалося) тому-що кожен з нас знав, що вийти до людей в Карпатах зовсім не проблема, варто тільки знайти потічок і йти по течії, і максимум за пів дня вийдеш до людей, це ми знали і знаємо, тому навіть викинувши нас десь в карпатській глушині без навігації, проблем з панікою на підгрунті «де ми є і куди йти» не виникне однозначно. Друге чого боялися і очікували водночас — питання їжі. Спершу з голодом з легкістю справлялися за допомогою ягід, але так як в нашому розпорядженні була тільки ожина і нікчемна кількість чорниці… вже скоро нам ягідна дієта приїлася. Гриби… гриби ми збирали і їли тількі ті в яких були впевненні, але навіть білі гриби, відварені без солі, потім трохи підсмажені щоб не виглядати зовсім шмарклями і присипані попелом замість солі, так скажем не викликали в мені істинного гурмана, і їв я цю страву тільки через те що треба було шось їсти, одним словом змушував себе. Якщо чесно, я ставив основну ставку на мясо, але і тут нам не особливо поталанило. Змій ми не зустріли взагалі, білку бачили але не поставили на неї засідку (даремно) а достатньо великі жаби були за 2 дні тілько 2 (їх ми і зїли), дощових хробаків спробувати не вдалося… не настільки я був голодний. Ще бачили свіжі екскременти медведя і ми з Костею чули його рев, дарма казати що на нього ми не полювали а тікали ))) Ще одним аспектом якого я очікував і який мене найбільше страшив — непогода. В лісі зробити водонепроникне укриття тяжко, бо з ялинки листя не багато 🙂 а листяні деревця дуже скупі на листя, ще й загроза що вогонь погасне, але нажаль (чи на щастя) погода була сонячна і опадами нас не потішила. Всього 2 дні і 2 ночі, здавалося б зовсім не значущий проміжок часу, але прийшовши в ресторанчик в Франику, ми від пуза наїлися тим(0.5 пива і порція дерунів), що при нормальному режимі пішло б тільки на закуску, організм оперативно відреагував на обставини і апетит значно зменшився( за 2 доби походу я схуд на 2 кілограми). Одним словом було достатньо важко, але ще є куди ускладнювати, я впевнений що наступного сезону, похід буде повторений в ускладнененому виконанні і більш детальному відеофіксуванні).До нових зустрічей.

    • Vit:

      вдало описав емоційний стан!!! а от з ведмедем… спірне питання, якщо б то був ведмідь — ми б не вернулися…

  3. DieselDraft:

    А мені вот цікаво, наскільки швидше/повільніше йти без зайвого спорядження?

    • tereshchuk:

      Без зайвого спорядження ми йшли не набагато швидше, ніж із важкими рюкзаками, оскільки постійно оглядалися по сторонах та збивалися із нормального шляху у пошуках якоїсь живності.

      Перевага легких рюкзаків була у тому, що ми майже не зупинялися на привали і не так сильно втомлювались. Настрій у нас був піднесений і вітаміни, отримані через споживання великої кількості ожини та ялинкового чаю додавали нам енергії, але через нестачу їжі відчувалась фізична слабкість. Так як вантаж був невеликий, увесь час можна було насолоджуватись походом і не відволікатися на біль спини, яку спричиняють важкі рюкзаки.

      Але варто згадати, що у дні походу погода була теплою і без дощу. Тому нам не прийшлось сильно жаліти, що не взяли палатки і спальників. Хоча і при такій хорошій погоді вночі у Карпатах було дуже холодно і ми часто прокидалися на холодній землі і, намагаючись впоратись із неймовірним тремтінням, пікладали дрова у вогонь.

  4. karpatyfan:

    молодці!!!звичайно, що хочеться багато і зразу, але треба розуміти, що до всього йдеш поступово)) тому наступного разу, ви спокійно можете йти в похід на довший період часу)

  5. warriorhonor:

    Молодцы! Красавцы! П’ять!

Добавить комментарий

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *