avatar

Gorgany Race 2013. Звіт команди "Бат'ON"


Звіти: анди Бат'ONСтільки вражень, стільки емоцій, шо навіть не знаю, з чого почати. Напевно, в такому випадку почну спочатку=)
Натрапив недавно на інфу про Горгани рейс, тільки перечитав, шо це таке, зразу зрозумів, шо треба їхати! Два дзвіночки і вже є команда. Реально скажу вам, шо ми навіть не уявляли, куди ми їдем, бо прочитати, то одне, але взяти участь — це просто мегакруто. Тепер я це можу з впевненістю казати.
Команду назвали Бат'ON, чому так, довго пояснювати, тому не буду. Нас було троє… , Роман, Андрійко (він же Батон, не путати з назвою команди) і я. За два дні до виїзду все було на грані зриву через деякі нюанси, але всьо сталося так як хотілося. 
Вирішили виїжджати в п'ятницю звечора, шоб ше собі трошки поспати перед стартом. Не дуже нам то вдалось, але зато було весело. Планувалось, шо зберемся о 21.00 запакуємся і десь 22.30 виїдем, але тільки почали тоді пакуватись. Не так легко на легкову машину погрузити 3 ровери, але для нас то як два пальця об асфальт. Педалі викрутили, рулі скрутили і на багажник. Батон взяв чарівний макінез, який стянув наші ровери докупи, а вже решту постягували стяжками. Нарешті рушили, але ше треба було заїхати в аптеку, Скриню, заправку і зустрітись з Володею і забрати систему і карабіни. До речі, Володі величезне спасибі, тех. етапи пройдені завдяки тобі. І от нарешті виїхали....1 ночі. Ну думаєм, нічо страшного, 170 км до пункту призначення, 2.5 — 3 години і на місці… але не тут воно було. Як співають Антитіла "Їдем, їдем.....їдем далі їдемо....", а приїхати ніяк не можемо. Ше був кумедний момент в 3 ночі на заправці в районі Болехова, коли чувак на Копійці підрізав трошки п’яних на скутері… але факт того, шо то 3 ночі… певно хотів би такого — то не придумав. Так от, не відволікаємся, ми далі їдемо, почалися перевали, починає світати, а ми їдемо, і от нарешті… с. Верхній Бистрий. Ура! Думаємо, приїхали, але є нюанс, треба знайти поворот, який веде на стартову поляну. Я вже не вивалюю шось думати, бо то 5 ранку а може й біля 6-ї, село вже прокидається, люди виганяють худобу. Ми покружляли по селу, так нічого і не знайшли, зупинились і всі позасинали, і дякуємо якомусь файному дядькові, який постукав у вікно нам і каже: «Хлопці, та то з роверами в той во поворот всі їхали....» Поворот виявився за 20 м, від місця, де ми парканулись. Настрою вже кудась їхати не було зовсім, але Батон пробив куди далі їхати і ми поїхали....4 км і стартова поляна, купа машин, палаток, річка. Всі якраз починали прокидатись, а ми хотіли спати. Реально не хотілось нічого, нікуди їхати, а просто витягнути карімат і вирубатись.


Звіти: анди Бат'ON
 
Звіти: анди Бат'ON Звіти: анди Бат'ON

Ми припаркувались і вирішили з Батоном йти до палаток організаторів і взнати, шо там і як. Роман в той час міцно спав, і йому точно ніяких перегонів не хотілось=)) Ми все взнали, вернулись до машини, взяли все необхідне, в тому числі і Романа, який до останнього пручався, але все ж таки пішов з нами. Все… зареєструвались, взяли карту, легенду і ше дууууже класну фірмову пов'язку.
 Звіти: анди Бат'ON

Була десь година 8 і ми вирішили, шо зараз йдемо перекусимо, потім хтось (Батон) піде на нараду капітанів, а ми за той час перекимарим і в 11 годині стартуємо. Але то реально було смішно, бо інші команди розминаються, обговорюють в якій послідовності  будуть проходити контрольні пункти(КП), а ми собі спимо. О 10.40 скоренько встаємо, одягаємось, пакуємо речі, п’ємо по Ред булу (бо він надає крила), і скоренько на старт.


Звіти: анди Бат'ON  Звіти: анди Бат'ON

Далі вже конкретніше про гонку. Нам дали карти з позначеними КП і легенду з фото, де саме знаходяться КП. Там треба було сфоткатись, як мінімум двічі. Ми з орієнтуванням мало дружимо, тому вибрали найближчу КП і поїхали до неї. І таких було багато, всі рванули, і тут перший підйом по болоті….ми з Романом тримаємось разом, Батон відстав….нагорі його чекаємо, а його все нема. І тут появляється, матом криє всьо і всіх, але проходить 10 хв і ми вже лізем далі вгору. Розуміємо, шо напевно йдемо трошки неправильно, бо для «ВЕЛО» мають бути дороги, а ми ліземо вгору. Та ми такі були не одні. Ми знали, шо КП десь близько, але ДЕ???!!! І от нам Трекери підказують куди їхати і ми знаходимо перше КП (№14), фоткаємся, їдемо далі. Вже появився запал, шо ми все-таки шось можемо. Далі був дуже крутий спуск, певно пару тому років там їздили якісь ЗІЛи, але зараз там просто розмита дорога з ровами від води. Більшість по ньому спускались помаленьку, але то не про нас. Ми собі спокійно, як три придурки, валили вниз, шо дурні. І тут, Роман, який їхав перший зупиняється і каже, шо загубив ланцюг. В нас шок. Батона ше не видно, але як він потім казав, він шукав по дорозі гривні….знайшов три вкупі…… знаєте, є 2 гривні одною купюрою, а він зразу 3 знайшов. То вам не жарти=) Пішли ми шукати ланцюг, і …… він знайшовся. Виявилось, шо розщіпнувся замок, і він злетів. Добре, шо Роман мав запасний замок, 5 хв і їдем далі. Чуть далі по схилу, стоїть чувак, перекинув ровер догори ногами, і шось ремонтує. Зупиняємось, пропонуємо допомогу, але він каже, шо все добре, нічого страшного, він просто……….зламав раму….точніше перо, місце де кріпиться заднє колесо. І далі порадив нам не ставити великі ротори.Поспівчувавши йому, поїхали далі, почалось село Стригальня, люди були в шоці від того, шо твориться. Але нам було все одно. Ми догнали деякі команди і вже їхали з ними до найближчого Т-подібного перехрестя. І тут якийсь дядько каже всім: «Їдьте наліво, то на Синевир», але нам по карті треба було на Міжгір’я, тому ми поїхали направо, і добре, шо за метрів 200 схаменулись і зрозуміли, шо їдемо не туди. Нас збило з толку те, шо на карті було десь 4 Міжгір'я в різних місцях. І таке буває… Вернулись назад і почалась дорога вгору. То був Синевирський перевал. Було важко, але вийшли нагору і тут…….будки з різними штуками і кваааас…… такий смачний, такий холодний. Попили і вперед.

 

    Звіти: анди Бат'ON


      Звіти: анди Бат'ON


Знову розвилка і знову не туди поїхали, проїхавши по якомусь хребту добрий кусок, зрозуміли, шо треба вертатись….дорога назад була важчою, ніж туди. Вернулись знову на перевал, взяли ше по квасу, доїли канапки, присіли, і …. задрімали, але дорога кличе. Тільки рушили, зразу Батон пробив колесо, 10 хв, і їдемо далі. На горі було досить прохолодно, тому на педалі тиснули добре. І от 15 КП сфоткались, їдемо далі….треба було зрізати шлях, шоб виїхати на дорогу, вирішили їхати городами, і добре шо попали на стежку. Але такий кайф спускатись по мокренькій травичці, вниз, ше й чуть на гадюку не наїхали, добре шо здалеку її побачили і дали їй перелізти стежку. Виїхали на дорогу….вже частіше звірялись з GPSом, шоб менше блудити. Далі доїхали до КП (№23), де були тех. етапи. Перший – спуститись з по канату з одної сторони мосту і потім за допомогою жумара піднятись на іншій стороні. Роман і Батон скоренько з тим справились, хоча в Батона аж руки потерпали, він їх просто не відчував, а ми його вже гнали на сусідній ТЕ (переправа через річку). Його вже проходив я і Роман. Дуже кайфові тех. етапи, за що окреме спасибі організаторам.


Звіти: анди Бат'ON  Звіти: анди Бат'ON
 
Звіти: анди Бат'ON   Звіти: анди Бат'ON
 
          Звіти: анди Бат'ON


Далі, проглянувши карту, вирішили йти до найближчого КП(№19), а потім залишати речі на спеціальній стоянці і вночі йти в гори. Але не так воно все сталось. До того КП ми ледве дойшли, на горі вже почало гриміти і повівати сильним вітерцем, і я вже реально хотів на половині дороги вертатись, але, дякуючи Роману ми дойшли до КП, сфоткались і пішли вниз. Тільки прийшли на стоянку – почався дощ. То була десь 21.30. Ніяких гір нам не хотілось, ми хотіли спати, і тут ше й в бабці, на подвір’ї якої була стоянка продала нам молочка, ми поїли і запили, і остаточно перехотіли кудись йти. А як виявилось дуже і дуже даремно…… Бо інші  команди в той час скоренько приходили переодягались, брали потрібні речі і йшли далі, незважаючи на дощ. А ми спали і мерзли, бо не було навіть чим накритись. І тут в 3 ночі вже не витримали, і вирішили йти. Ви собі навіть не уявляєте, шо ми відчували, коли під головою в Романа виявився теплийкоцик, якого ніхто до того не побачив, але то таке. Вирішили йти на г. Додина.


3-тя година ночі, йдемо хутором, шукаємо стежку на гору, нарешті шось є. Почали підніматися і тут кущі, дерева, болото і всяка срань. Добре, шо нам в голову прийшла чудова думка спускатись і вертатись назад. По дорозі назад почало світати….краса….гори, схід сонця=)) Прийшли на стоянку, там якраз була якась команда. Хлопаки якраз натирались вазеліном і ше нам пропонували, але ми відмовились. Як виявилось – то була команда «Ракета», майбутні переможці. І ми дойшли висновку, шо вазелін – то сила.


Випили по Ред булу з булочками і поїхали в гори. Спочатку на дике озерце, яке знаходиться на висоті більше 1000 м в горах і потім пішли на г.Негровець (1709 м). Теоретично, це були пішохідні точки, тобто ми мали залишати наших «коників» внизу і йти туди пішки, але ми зробили тактичний хід, пішли нагору з роверами, тому що, розуміли, шо спустимось швидко. По дорозі на гору, ми багато поганого говорили, але то всьо про себе і хіба шо деколи проскакувало вголос.  А коли ми видерлись на хребет – ми прозріли, краса нереальна і йти вже набагато легше. 



Звіти: анди Бат'ON  Звіти: анди Бат'ON
 
Звіти: анди Бат'ON  Звіти: анди Бат'ON
 

Пройшли дві гори по хребту з роверами і вирішили їх залишити, зчепивши ланцюгом і під кущами. Виднілася вже висока гора і ми були впевнені, шо це Негровець. Ми пройшли гори Ясновець, Малу Гропу і тут гора Велика Гропа перетворилась в поооовну гропу, бо ми думали, шо це Негровець, але він виявився далі. Які нас переповняли емоції і які слова крутилися в голові – розказувати не буду, самі догадуйтесь. Але нічого, взяли Негровець, зробили фото, трошки покричали один на одного через їжу по дорозі і пішли назад. Знову появився азарт, ми дійшли до роверів, і скоренько поїхали. В мене вже остаточно постирались колодки на задньому гальмі і було чути як ротор вже просто треться до металевих основ колодок, але то «на скорасть нє вліяєт». До дороги в селі було десь 8 км, і це все був суцільний спуск – лісом, по каміннях…… ех…… кайф……А ми ше й люди ненормальні, помалу їхати не вмієм, тому летіли шо дурні, обганяли пішоходів, які по дорозі на верх ше сміялись з нас, через те, шо ми йшли вгору з роверами. Спускались десь хвилин 40, руки просто відпадали, оскільки на калюжі і болото ніхто не звертав уваги, то приїхали всі брудні, змучені, але усміхнені і задоволені!!!


Звіти: анди Бат'ON
 
Далі треба було вертатись на стартову поляну, знову Синевирський перевал, але вже з іншої сторони. Думали зловити якийсь фургончик, але як на зло, майже ніхто не їхав вгору, тому пішли пішки. Йшли мовчки, всі думки були про фініш і про сон. І тут…… ми знову на вершині, взяли по квасу і вниз. Ще один бомбезний спуск, але тепер вже по асфальту. Який то кайф мчати вниз, а не карабкатись вгору…Сильно розганятись я боявся через майже відсутнє заднє гальмо, але не стримався, і в мене на спідометрі швидкість доходила до 70 км/год….та й ми всі десь так летіли.  Відкрилось 34 дихання і ми знову повертаємо на с. Стригальня. Там вже через гору стартова поляна. Це та сама гора, де Роман загубив ланцюг, а чувак зламав раму, тільки тепер вже треба підніматись.
 
Звіти: анди Бат'ON  Звіти: анди Бат'ON 



То був найважчий підйом в житті. Ми ледве йшли по тій псевдо дорозі, зупинялись кожні 50 м. Зустріли якогось дядька з малим сином по дорозі, який нам травив різні історії, але нам реально вже було настільки пофіг, шо ми половину навіть не слухали. Він нам порадив скоротити дорогу і піти стежкою, якою, по його словах, ми зразу вийдемо до потрібного нам місця. Ту його пораду ми ше довго згадували і будемо згадувати.



Нарешті вершина…… ми ше раз зупинились, поїли чорниці попили води і спокійно поїхали вниз по стежці. Доходила 16.00, здавалось би, ше трошки і все, гуляєм. Але от ця стежка повільно переходила в болото і чагарники. Заїхавши в ліс, вирішили проконсультуватись з ДЖІ ПІ ЕСом. Він сказав: «Любі друзі, ви йдете в правильному напрямку». Спорити не будемо, їдемо вниз. Лісом видніється закинута дорога, по ній певно останній раз їхали десь 40 років тому, але їхали, тому вирішили спускатись попри неї. Знову ж таки, ми з Романом тримались разом, Батон трохи відставав, але то виправдано, бо в нього були тільки задні гальма, а передніх не було, а спускатись тільки з одним – реально важко. Хто знає – той зрозуміє. Нецензурна лексика виривалась з наших уст все частіше. Їдемо вниз, зупиняємось, чекаємо Батона, а його нема і нема. Кричимо – а він мовчить. Зрозуміли, шо роз’їхались чуть в різні сторони. І тут після чергового вигуку: «Батоооон!!!», чути: « ТА Я ТУТ, БЛ***!!!». Ми з Романом зрозуміли, шо все добре і поїхали вниз. Їхали вже по тій дорозі, а там болото, завалені дерева, вузенька стежка посередині і дві колії по боках. От раз я з’їхав з тої стежки і рефлекторно почав гальмувати, перетиснув переднє гальмо і юхуууув через руль. Дякую шолому, який прийняв на себе удар рами. Під ровером лежати було трохи незручно, тому я вибрався і вже пішов вниз. І тут ЧУДО – видніється річка і дорога біля неї. Тільки одна проблемка є – нема Батона. І тут дивлюсь в кущах шось починає відблискувати – а от і Батон з ровером. Злий на нас ппц, але ми владнали всі спірні питання і поїхали на фініш.


Коли ми побачили машини, намети і людей, то на серці аж відлягло. Ми це зробили – ми дойшли до фінішу. Відмітились в суддів, помились, пішли з’їли борщику і голубців, запиваючи компотом. Кааайффф….Дочекались нагородження, подрімали, посміялись, поїли чорниць, які собі купили. Далі помили наших залізних коників і вирішили, шо поїдемо  додому в той же день, залишатись ночувати не будемо. Рішення, як потім виявилось не дуже правильне, але добре все те, що добре закінчується. Порада: не сідайте за кермо, після таких перегонів, поспіть.



Отже, наш перший Горгани Рейс, ми пройшли 7 КП (з стартом і фінішом) і 2 тех. етапи (без жодного досвіду в таких речах). В  підсумку на фініші 11 місце, але після остаточного фінішу – 13-те. За те, ми знаходимось найвище в заліку, серед команд, де більше, ніж 2 учасника. Приємно.Звіти: анди Бат'ON
Окрема дяка організаторам з гарну організацію (вибачайте за тавтологію). Дякуємо за чай на фініші, за класні тех. етапи, за цікаві КП, і окремо за повязки=))) Тепер якесь таке дивне відчуття того, що наступні перегони аж наступного року. За те, тепер ми знаємо до чого прагнути.
Ну і якщо цей допис читає народ, який думає, чи їхати, чи не їхати туди – тоді скажу точно – навіть не думайте – ЇДЬТЕ!



Звіти: анди Бат'ON


Дякую за увагу=)) Признаюсь, що не всі фото — наші, деякі позичені=))
Більше наших фото з Горгани Рейсу тут, а від інших команд тут.

 

10 коментарів

avatar
оце ви молодці!!! вітання! то правильно я розумію, що то ви не весь час були на великах? 
  • Vit
  • 0
avatar
дякуємо)) частіше вони на нас були)))
а якшо серйозно, то були етапи, коли велосипед потрібно було залишати і йти пішки)
 
avatar
я й сам думав взяти участь у пішому етапі, але на жаль не вийшло цього року(( ото троха питань назбиралося, троха тебе помучу)) а кількість пройдених КП підраховують вже на фініші? було обмеження по часу проходження? велосипедисти мають інші КП ніж піші учасники? 
avatar
Питай — чим зможу, тим поможу))
КП підраховують на фініші, по фотографіях, бо на кожному КП маєш зробити як мінімум два фото) На тех.етапах потрібно сфоткатись з організаторами після успішного проходження)

По часу, то фінішувати потрібно було до 17.00 в неділю, хоча команди фінішували ше й після того досить довго. Також були команди, які фінішували на тех. етапах. Досить було незрозуміло, як підраховувались бали для тих, хто фінішував після 17.00, бо на нагородженні ми були на 11-му місці, а в підсумковій таблиці — на 13-му.

Для піших і велосипедистів однакові десь половину КП і всі тех.етапи. Є нюанс, шо для велосипедистів КП знаходяться десь недалеко від дороги чи стежки.
 
avatar
Гарний  звіт!  Молодці, справді  важке   випробування і  ви  молодці  що  прийняли  участь:)
avatar
дякуємо))
avatar
Змагання мали бути якраз тиждень після весілля. Треба було реєструватись, протупив. Кусаю тепер лікті. Доречі може то ми якось по цих точках разаді тренування пробіжимось?
avatar
а що, хороша ідея!!!
avatar
до речі, мегаідея))
avatar
Але це десь під кінець літа, коли жара спаде
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.